Амінокислотні аналізатори

Основним методом аналізу амінокислот є іонообмінна рідинна хроматографія, розроблена в 1958 році. Сучасні амінокислотні аналізатори використовують дещо уточнену методику для проведення повністю автоматичних, високошвидкісних і чутливих аналізів.

Побудова аналізатора

Зразок, який містить суміш амінокислот, завантажують в катіонну колону. Буферні розчини з різними показниками pH та іонної сили прокачуються через неї для поділу різних амінокислот. Температура колони точно контролюється і може змінюватися за потреби для отримання необхідного ступеня поділу. Елюент змішується з реактивом нінгідрину. Ця суміш пропускається через високотемпературний змійовик, де нінгідрин вступає в реакцію з присутніми в елюаті амінокислотами, утворюючи відповідним чином пофарбовані сполуки. Їх обсяг прямо пропорційний обсягу амінокислоти в елюатi.

Зі змійовика суміш елюату і нінгідріну подається в фотометричний пристрій, де обсяг кожної забарвленої сполуки визначається шляхом вимірювання кількості поглиненого світла на довжинах хвиль 440 і 570 нм.

Вихід фотометра з’єднаний з двоканальним графічним реєстратором, який відбиває концентрацію амінокислот у зразку у вигляді серії піків. Час утримання піку на діаграмі визначає амінокислоту, а площа під ним вказує на її кількість. Оскільки аналізатор амінокислот є порівняльним приладом, перед початком серії аналізів необхідно провести калібрувальний аналіз, щоб отримати стандартний слід для порівняння.

Сучасні системи аналізу амінокислот повністю автоматизовані, всі функції аналізатора контролюються програмним забезпеченням. У комплекті з приладом поставляються різні стандартні аналітичні програми, які містять вичерпну інформацію для проведення аналізу.