- КТ органів грудної, черевної порожнини, заочеревинного простору та малого тазу з в/венним контрастуванням та імуногістохімічним дослідженням, цитологічне дослідження виділень із соска та з виразок пухлини;
- МРТ молочних залоз;
- МРТ головного мозку;
- Сканування кісток скелету та інші радіоізотопні обстеження (при занедбаному процесі, наявності болю в кістках та підвищенні лужної фосфатази в сироватці крові);
- Ангіографія.
Одним із ключових методів діагностики є патоморфологічне дослідження. Патоморфологічний діагноз встановлюють за допомогою біопсії, він повинен бути отриманий до всіх видів лікувальних впливів. Заключний патоморфологічний діагноз встановлюється відповідно до діючих класифікацій ВООЗ і TNM (міжнародна система класифікацій стадій злоякісних новоутворень) після дослідження всіх видалених тканин.
Перед призначенням передопераційної системної терапії до початку лікування повинно бути проведено повноцінне клінічне дослідження стадії розвитку пухлини. Біопсію пухлини можна не виконувати, якщо на першому етапі планується оперативне лікування; в цьому випадку патоморфологічне дослідження з описом гістологічного варіанту, ступеню диференціювання, стану країв резекції та визначення експресії онкомаркерів РЕ / РП, HER2 і Ki67 слід проводити у зразках видаленої пухлинної тканини.
Визначення в пухлині рівня експресії РЕ і РП є обов’язковим; перевагу віддають імуногістохімічному (ІГХ) методу. Результат визначення рецепторного статусу повинен включати дані щодо відсоткового вмісту РЕ та РП – позитивних клітин та інтенсивності їх зафарбовування. Одночасно ІГХ-методом повинні бути визначені рівні експресії HER2 і Ki67, які також враховуються при плануванні терапії. При спірному результаті ІГХ-аналізу HER2 слід провести визначення ампліфікації гена HER2 методом in situ гібридизації (FISH або CISH).
Заходи з раннього (своєчасного) виявлення раку даної локалізації, первинної та вторинної профілактики (шляхом запровадження скринінгових програм, відновлення ефективної системи профілактичних оглядів населення на наявність онкологічних захворювань), заходи з диспансерного спостереження за хворими після оперативного лікування дозволять досягти суттєвого зменшення смертності від раку молочної залози.
Джерело: Наказ Міністерства охорони здоров’я України 30.06.2015 № 396
