Непереносимість лактози: від здогадок до точного генетичного аналізу

Чи замислювалися ви колись, чому після склянки молока хтось почувається чудово, а хтось уже за годину відчуває здуття, кольки та дискомфорт у животі? Ця скарга знайома значній частці населення планети, і водночас вона залишається однією з найчастіше неправильно діагностованих проблем травлення. Річ у тім, що «непереносимість молока» — це узагальнена побутова назва, за якою можуть ховатися декілька  різних станів, кожен з яких потребує свого підходу до діагностики. 

Відповідь криється в одному маленькому ферменті під назвою лактаза — і, як з’ясовується, у вашому генетичному коді. 

Але перед тим як говорити про лактазну недостатність, варто розібратися, що саме відбувається з лактозою в організмі та яку роль у цьому процесі відіграє фермент лактаза. Адже саме взаємодія цих двох компонентів визначає, чи буде молочний цукор нормально засвоюватися, чи спричинятиме характерні симптоми з боку травної системи.

Лактоза — це основний цукор, що міститься в молоці ссавців, а лактаза – спеціальний фермент, що розташований у тонкій кишці.

Щоб організм міг засвоїти лактозу, лактаза має розщепити її на два прості цукри: глюкозу та галактозу. Якщо лактази недостатньо, нерозщеплена лактоза потрапляє в товсту кишку, де стає «їжею» для бактерій. Наслідок цього процесу — здуття, газоутворення, болі в животі та діарея.

Для більшості людей лактоза не є шкідливою і не потребує профілактичного виключення з раціону. Питання виникає не через сам молочний цукор, а через здатність конкретної людини його перетравити. Якщо лактази достатньо, лактоза розщеплюється і засвоюється без проблем. Якщо активність ферменту знижена, надлишок нерозщепленої лактози доходить до товстого кишечника й може провокувати симптоми. Тому твердження «лактоза шкідлива» некоректне: правильніше говорити про індивідуальну переносимість, дозу та причину зниження лактазної активності. Це важливо і для діагностики, і для харчування, адже безпідставне виключення всіх молочних продуктів не дає додаткової користі людині, яка нормально засвоює лактозу.

Лактазна недостатність означає знижену або, значно рідше, майже відсутню активність ферменту лактази. Якщо нерозщеплена лактоза надходить у товстий кишечник, вона ферментується бактеріями з утворенням газів і осмотично активних продуктів. Саме цей процес і пояснює типові симптоми після вживання продуктів із лактозою.

Важливий нюанс: знижена активність лактази, мальабсорбція лактози та непереносимість лактози — близькі, але не тотожні поняття. Непереносимістю коректно називати ситуацію, коли недостатнє перетравлення лактози супроводжується клінічними симптомами. У частини людей мальабсорбція може бути, але помітного дискомфорту після звичної порції молочних продуктів не виникає.

За ступенем вираженості лактазну недостатність поділяють на: 

• Гіполактазія (часткова лактазна недостатність) — активність ферменту лактази знижена, але не відсутня повністю. 
• Алактазія (повна лактазна недостатність) — фермент лактаза практично відсутній або його активність вкрай мінімальна. Лактоза майже не розщеплюється в тонкому кишечнику, через що навіть невеликі кількості молочних продуктів викликають виражені симптоми. 

Рис. 1. Схема травного тракту та механізму розщеплення лактози ферментом лактазою в тонкому кишечнику.

За походженням лактазну недостатність поділяють на:

• Первинна — найпоширеніша форма, генетично зумовлена природним віковим зниженням активності ферменту після завершення грудного вигодовування.
• Вторинна — тимчасовий стан, що виникає через ушкодження слизової оболонки тонкого кишечника (на тлі інфекцій, целіакії, хвороби Крона тощо) і зазвичай повністю минає після одужання.

Найтиповіші симптоми непереносимості лактози — здуття, метеоризм, бурчання, спазми або біль у животі та рідкі випорожнення після вживання лактозовмісної їжі. У деяких людей приєднується нудота. Вираженість проявів залежить не лише від активності лактази, а й від кількості лактози, складу їжі, швидкості кишкового транзиту та індивідуальної чутливості.

• здуття та відчуття розпирання в животі;
• підвищене газоутворення і бурчання;
• спастичний біль або кольки;
• діарея чи послаблення випорожнень;
• нудота, рідше — блювання.

Симптоми не є специфічними тільки для лактазної недостатності. Подібну картину можуть давати синдром подразненого кишечника, целіакія, запальні захворювання кишечника, надлишковий бактеріальний ріст та інші стани. Саме тому самодіагностика лише за принципом «випив молоко — стало погано» може вести хибним шляхом.

Ще одна важлива деталь: реакція часто залежить від дози. Людина може нормально переносити невелику кількість лактози у складі їжі, але мати симптоми після великої порції молока або морозива. Така дозозалежність типова для непереносимості, але сама по собі не встановлює діагноз.

Пошуковий запит «алергія на лактозу» дуже поширений, але, як вже зазначалося, лактоза — це цукор, а непереносимість лактози — стан, що пов’язаний з дефіцитом ферменту.  Алергія на молоко, навпаки, є імунною реакцією на білки молока, найчастіше на казеїн або сироваткові білки.

• При непереносимості лактози переважають шлунково-кишкові симптоми: газоутворення, здуття, біль, діарея. Стан неприємний, але не є алергічною реакцією.
• При алергії на білки молока можуть виникати шкірні, респіраторні та системні прояви, зокрема кропив’янка, набряк, свистяче дихання; у тяжких випадках можлива анафілаксія.

Тому генетичний тест на лактазну недостатність не покаже, чи є у вас алергія на молоко — незалежно від його результату. Якщо після молочних продуктів з’являється набряк обличчя чи губ, утруднене дихання або сильний висип — це вже ознаки алергічної реакції, і тут потрібна консультація лікаря. 

Непереносимість лактози — це не хвороба, а скоріше особливість, яка зачіпає 65–70% населення світу. Цікаво, що поширеність дуже залежить від регіону:

• У Скандинавії та Великій Британії лише 4–17% людей мають цей дефіцит.
• В Африці та Південній Америці показник сягає 70–95%.
• У країнах Південно-Східної Азії (Таїланд, В’єтнам) непереносимість зустрічається майже у 100% дорослого населення.
• У жителів Північної Європи гіполактазія дорослого типу охоплює 18% населення. 

Оскільки клінічна картина лактозної непереносимості неспецифічна й перекривається із синдромом подразненого кишечника, целіакією, надлишковим бактеріальним ростом у тонкому кишечнику та іншими станами, точна діагностика вимагає комплексного підходу. Серед методів, які застосовуються сьогодні:

1. Водневий дихальний тест: вимірює рівень водню у видиху після вживання лактози.
2. Тест толерантності до лактози: аналіз крові на рівень глюкози.
3. Елімінаційна дієта: тимчасове виключення молочних продуктів з раціону для спостереження за симптомами.
4. Генетичне тестування — визначення поліморфізму -13910C>T у регуляторній ділянці гена MCM6, що контролює експресію гена лактази (LCT).

Саме генетичний метод останніми роками привертає дедалі більше уваги клініцистів. На відміну від дихального чи толерантного тестів, він не потребує голодування, тривалої підготовки пацієнта чи відміни препаратів, дає однозначний результат незалежно від поточного стану кишкової мікрофлори чи супутнього прийому антибіотиків і може виконуватися в будь-якому віці. Такий тест визначає саме генетичну схильність до первинної (дорослої) форми гіполактазії, тому особливо цінний для диференціації первинної форми від вторинної та інших причин зі схожою симптоматикою.

Як це працює? Активність лактази жорстко запрограмована в наших генах. За це відповідає ген LCT (від англ. Lactase gene), діяльність якого регулюється сусіднім геном MCM6. У більшості ссавців (і багатьох людей) після припинення грудного вигодовування рівень лактази природним чином знижується.

Генетичний маркер LCT-13910 C/T Основним об’єктом дослідження є поліморфізм у ділянці гена MCM6. Тут можливі три варіанти (генотипи):

• CC (гомозиготи): асоціюється з низькою активністю лактази в дорослому віці. Люди з таким генотипом зазвичай мають непереносимість лактози.
• TT (гомозиготи): забезпечує високу активність ферменту протягом усього життя. Це так звана «лактазна персистенція» — здатність пити молоко без проблем.
• CT (гетерозиготи): зазвичай вказує на достатню активність лактази, хоча можлива часткова недостатність.

Чому генетичний тест — це важливо? На відміну від дихальних тестів, генетичне дослідження (зазвичай це мазок з порожнини рота або аналіз крові) дозволяє чітко розрізнити:

1. Первинну гіполактазію: зумовлену генами, яка залишиться з людиною назавжди.
2. Вторинну гіполактазію: тимчасовий стан, викликаний пошкодженням кишківника через інфекції або інші хвороби (наприклад, целіакію), що може зникнути після лікування основної причини.

Якщо генетичний тест показує відсутність схильності (генотип TT), а симптоми є — причину дискомфорту варто шукати в іншому, наприклад, у чутливості до білків молока або інших захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

Цей чекліст не замінює діагностику, але допомагає зрозуміти, чи є підстави обговорити непереносимість лактози з лікарем або лабораторією.

• Симптоми повторюються після молока, морозива, молочних коктейлів або інших продуктів із відчутною кількістю лактози.
• Переважають саме кишкові прояви: здуття, газоутворення, спазми, бурчання, послаблення випорожнень.
• Реакція залежить від порції: невелика кількість продукту переноситься краще, ніж велика.
• Зменшення лактози в раціоні полегшує симптоми, але після повернення звичної кількості вони відновлюються.
• Немає типових ознак гострої алергії, таких як кропив’янка, набряк обличчя або утруднене дихання.
• Симптоми виникли недавно або різко посилилися після кишкової інфекції чи на тлі іншого захворювання — це привід думати і про вторинну форму.
• Проблема повторюється і впливає на раціон або якість життя — у такій ситуації краще не обмежувати харчування навмання, а уточнити причину.

Точно зрозуміти чи є у вас непереносиміст лактози допоможе генетичне тестування.

Непереносимість лактози — поширений стан, який нерідко плутають із іншими розладами шлунково-кишкового тракту. Симптоми схожі, а традиційні методи на кшталт дихальних тестів чи елімінаційних дієт вимагають часу й не завжди дають чітку картину.

Генетичне тестування поліморфізму -13910C>T гена MCM6 змінює цей підхід. Воно дозволяє швидко та точно розрізнити первинну (генетично обумовлену) та вторинну гіполактазію. Це принципово для лікувальної тактики: при вторинній формі достатньо вилікувати основне захворювання, щоб травлення відновилося, тоді як первинна вимагає постійної корекції раціону.

Навіть негативний результат тесту має високу цінність — він виключає генетичний дефіцит і спрямовує пошук у правильне русло (наприклад, у бік алергії на білок молока). У підсумку генетичний аналіз дає лікарю чіткий орієнтир для персоналізованого лікування замість здогадок.

Інформація для лабораторій і медичних закладів

 Для лабораторного генотипування поліморфізму -13910C>T (rs4988235) доступний діагностичний ПЛР-набір Biocore® «Лактазна недостатність». Тест-система призначена для ПЛР у реальному часі та визначення генотипів T/T, C/T і C/C; інформацію про набір, сумісні ампліфікатори та типи клінічного матеріалу ви можете дізнатися за посиланням нижче. 

• National Institute of Diabetes and Digestive and Kidney Diseases (NIDDK): Lactose Intolerance — Definition & Facts: 
• National Institute of Diabetes and Digestive and Kidney Diseases (NIDDK): Symptoms & Causes of Lactose Intolerance: 
• MedlinePlus Genetics: Lactose intolerance 
• Настанова 00193. Непереносимість лактози.