Аналізатори азоту/білка

Порівняння методів

Існує два основні методи аналізу азоту та протеїну. Класичний метод К’єльдаля був понад 100 років панівним методом аналізу сирого білка. Він полягав у тому, що для дигерування зразків застосовувалась концентрована сірчана кислота та різні токсичні каталізатори. За тривалістю аналіз займає декілька годин.

У 1990-х роках, коли використання ртуті та кадмію в лабораторіях було обмежено або заборонено у більшості країн, популярність придбав метод Дюма. Його головна перевага полягає у тому, що він виключає використання токсичних або шкідливих хімічних речовин або каталізаторів. Метод Дюма простий у використанні і досить автоматизований, він також значно швидший – вимір займає декілька хвилин.

Багато лабораторій оцінили метод Дюма після безлічі порівняльних досліджень, що стали основою для розробки ряду міжнародних стандартів, які використовуються регуляторами США, Канади, Австралії та в інших країнах. Він також широко застосовується у промислових аналізаторах білка.

 Методика

Метод Дюма застосовується для визначення загального вмісту азоту в органічних матрицях. В ході аналізу зразок спалюється при підвищеній температурі в присутності кисню. Завдяки подальшим окисної та відновної лініям азот кількісно перетворюється в N2. Інші леткі продукти згоряння захоплюються і відокремлюються спеціальними засобами. Детектор теплопровідності вимірює рівень присутності газоподібного азоту. Результати аналізу формуються у вигляді % або мг азоту, які можуть бути перетворені в білок з використанням коефіцієнтів перерахунку.