Актуальність проблеми та нові джерела мікропластику
Проблема мікропластику вже давно вийшла за межі класичних екологічних досліджень і дедалі частіше розглядається у контексті техногенного навантаження, пов’язаного з військовими діями. Для України ця тема набула особливої гостроти через активне використання дронів, значна частина яких використовує оптоволоконні кабелі як канал передачі сигналу.

Поперечний зріз оптичного волокна, отриманий за допомогою мікроскопії, із чітко вираженими ядром і оболонкою.
Після виконання бойових завдань або внаслідок пошкоджень ці кабелі залишаються на місцевості, де поступово руйнуються під впливом механічних, термічних і фотохімічних факторів. Внаслідок оптоволоконні кабелі швидко деградують на мікро- та нанопластик. Візуальні підтвердження масштабів цього явища демонструють урбанізовані території, буквально вкриті залишками волокон, що створює новий тип екологічного забруднення (https://youtube.com/shorts/N8i5J9BVb0k?si=gIgRHrgz56apANaq).
Особливу небезпеку становить те, що такі частинки легко інтегруються в ґрунтові та водні системи, а також можуть переноситися повітряними потоками. Через малий розмір і складну морфологію вони практично невидимі для традиційних методів аналізу, що ускладнює їх моніторинг і класифікацію.

