Гістологія що це ?
Гістологія – це наука, що вивчає структуру і будову тканин живих організмів шляхом відділення цих тканин, фарбування і подальшого дослідження підготовлених зрізів під мікроскопом. Дуже часто для гістології використовують синонім мікроскопічна анатомія, але між двома поняттями є тонка відмінність. Мікроскопічна анатомія більше орієнтована на вивчення тканин, як частини великих об’єктів, таких як органи або системи органів. У той час як гістологія – поняття більш широке. Головна мета науки – це визначити, як організовані тканини на всіх структурних рівнях, від клітин до органів. Тому гістологію заведено поділяти на загальну, яка вивчає загальні закономірності будови тканин, і на приватну, яка вивчає мікроскопічну будову тканин окремих органів (у цьому разі можна використовувати синонімічне поняття мікроскопічна анатомія).
Гістологія дає змогу візуалізувати структуру тканини та характерні зміни, яких вона могла зазнати. Тому гістологічні дослідження активно використовують у медичній діагностиці, наукових дослідженнях, під час проведення розтину та в судово-медичній експертизі.
Залежно від об’єкта дослідження гістологію поділяють на:
- нормальну (вивчає тканини здорового організму);
- патологічну (вивчає зміни тканин у разі пошкоджень або захворювань).
Значення науки в медичній практиці неоціненне: гістологічні дослідження допомагають діагностувати безліч захворювань. Саме гістологічний аналіз допомагає відрізнити онкологію від неонкологічного захворювання.
Етапи гістологічних досліджень і необхідні матеріали
Епітелій, сполучна тканина, м’язова тканина та нервова тканина – чотири основні типи тканин людини, які можна досліджувати з використанням різних гістологічних методів. Основним етапом, що дає змогу визначити характерні зміни тканин, є фарбування. Цей етап лише частина всього гістологічного дослідження.
Повна підготовка зразка для дослідження складається з таких етапів:
- відбір матеріалу,
- фіксація,
- зневоднення,
- просвітлення,
- інфільтрація,
- заливка,
- приготування зрізів,
- фарбування,
- укладання зрізів.
Фіксація – етап, який допомагає зберегти структуру тканини в природній формі та захистити її від руйнування. Для цього використовуються хімічні речовини у вигляді спеціалізованих фіксаторів. Найчастіше це забуференний формалін. Чудовими фіксаторами є реагенти від німецької компанії Leica Biosystems: формалін для гістології концентрований Concentrated Neutral Buffered Formalin та нейтральний забуфферований формалін 10% Leica 10 Neutral Buffered Formalin Fixatives. Розчин для декальцинації Leica Surgipath Decalcifier I теж дає змогу отримати фіксацію зразка і одночасно використовується як декальцинатор.
Етап фіксації дуже важливий для решти дослідження: дає змогу зупинити процес розкладання зразка (аутоліз) і при цьому зразок залишається в максимально наближеному до прижиттєвого стані.
Після фіксації зразок позбавляють від фіксувальних елементів за допомогою великої кількості проточної води.
Після промивання слідує етап зневоднення матеріалу, суть якого видалити воду перед подальшим просоченням парафіном (парафін не розчиняється у воді). Після етанолу (завершення зневоднення тканин) використовується ксилол (щоб прибрати етанол і просвітлити зразок). У цьому випадку підійде ксилол гістологічний Leica Surgipath Xylenes.
Процес інфільтрації – насичення тканини парафіном, щоб зробити її більш пластичною для подальшого отримання зрізів.
Заливка або ущільнення – це процес поміщення зразка (тканини) в парафін з метою створення парафінового блоку, який зручно використовувати в процесі приготування зрізів (зручно фіксувати блок у тримачі в мікротомі, за температури понад 58 градусів парафін плавиться).
Секціонування або приготування зрізів – це етап встановлення зразка на мікротом і розрізання його на зрізи. Переважна товщина становить 4-5 мікрометрів, щоб його можна було забарвити і покласти на предметне скло для дослідження під мікроскопом.
Фарбування. Саме цей етап допомагає візуалізувати чітку структуру зразка під мікроскопом. Після фарбування тканини виглядають дуже чітко. Досягається такий ефект шляхом застосування різних барвників, кожен з яких призначений для виділення важливої особливості або компонента в типі тканини. Приміром, гематоксилін є основним барвником, що забарвлює структури (кислі) у фіолетовий колір, тоді як інший барвник, еозин, забарвлює структури (основні) в рожевий колір. Перевага використання спеціального барвника полягає в тому, що він може дуже добре виділити конкретний білок. Однак через свою специфіку інші компоненти не буде видно. З цієї причини з одного зразка часто створюють кілька препаратів (зрізів), щоб можна було виконати кілька фарбувань для збору всієї необхідної інформації.
Гістологічні барвники поділяють залежно від забарвлювальних структур на ядерні (забарвлюють ядро), цитоплазматичні (забарвлюють цитоплазму) і спеціальні (забарвлюють певні структури). У цьому випадку гематоксилін є ядерним барвником, а еозин – цитоплазматичним.
Основні базові барвники можна знайти в каталогах компанії Leica Biosystems, де представлені різні види гематоксиліну та еозину.
А також спеціальні барвники: йодна кислота, реактив Шиффа та інші барвники.
Заключення (укладання) препарату – останній етап гістології, коли пофарбований зразок поміщають під предметне скло для подальшого вивчення.
Гістологія та витратні матеріали
Важливими складовими якісного гістологічного дослідження є наявність у виконавця базових знань про підготовку зразків, а також укомплектованість лабораторії відповідними витратними матеріалами для гістології.
Німецька компанія Leica Biosystems пропонує широкий асортимент витратних матеріалів для гістологічних досліджень:
- кріогель і кріоспрей
- гістологічні барвники
- предметні та покривні скельця
- реагенти для гістології: формаліни, ксилол, замінник ксилолу, парафіни та інші.
- заключні середовища
- леза для мікротомів
- касети та заливальні форми
Усі товари сертифіковані, що дає змогу використовувати їх у медичних установах (діагностиці in vitro). Більш детально з кожним видом витратних матеріалів компанії Leica Biosystems можна ознайомитися за посиланням.
