iTind у лікуванні ДГПЗ: механізм дії, техніка процедури та клінічні результати

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) розвивається у більшості чоловіків з віком і може супроводжуватися симптомами нижніх сечових шляхів (СНСШ): частим сечовипусканням, слабким струменем сечі, ноктурією — нічними позивами до сечовипускання, а також відчуттям неповного спорожнення сечового міхура.

Традиційний терапевтичний підхід для таких пацієнтів передбачає декілька основних варіантів: очікувальну тактику, медикаментозну терапію або хірургічне втручання, зокрема ТУРП — трансуретральну резекцію простати, лазерну енуклеацію чи ендопротезування.

Між консервативним лікуванням і традиційними хірургічними методами існує окрема ніша малоінвазивних хірургічних методів лікування — MIST (Minimally Invasive Surgical Therapies), тобто втручань із мінімальною травматизацією тканин. До цієї категорії належить система iTind.

iTind — це тимчасово імплантований пристрій із нітинолу, сплаву нікелю і титану з ефектом пам’яті форми. Методика не передбачає теплової дії, резекції тканини або встановлення постійного імплантату.

Введення пристрою

iTind вводять у простатичну уретру під візуальним контролем через ригідний або гнучкий цистоскоп. Під час введення пристрій перебуває у складеному стані всередині інтродюсера — тонкої трубки-провідника, яка використовується для його доставки.

Позиціонування

Після введення якірний пелюсток пристрою орієнтують у положенні на 6 годин і фіксують у ділянці шийки сечового міхура. Дистальний кінець пристрою при цьому повинен злегка виступати в порожнину сечового міхура.

Механізм дії

Після розгортання iTind чинить постійний локальний тиск на простатичну уретру та шийку сечового міхура у трьох точках — у положеннях на 5, 7 та 12 годин.

Пристрій залишається встановленим протягом 5–7 днів. За цей час внаслідок локалізованої ішемічної реакції — місцевого порушення кровопостачання тканини під дією тиску — формуються три поздовжні канали, які сприяють покращенню відтоку сечі.

Після завершення періоду імплантації пристрій видаляють за допомогою ретенційної нитки. Упродовж перебування iTind в організмі вона виведена через уретру та зафіксована пластиром до статевого члена пацієнта.

Стандартний протокол проведення процедури включає підготовку необхідного ендоскопічного обладнання, підготовку пацієнта, встановлення пристрою та обов’язковий контроль його положення.

Необхідне обладнання

Для процедури може використовуватися ригідний цистоскоп із тубусом достатнього діаметра та оптикою 12° або 30°, або гнучкий цистоскоп із робочим каналом для провідника. Також необхідний базовий хірургічний інструментарій для підготовки та фіксації пристрою.

Для проведення процедури Olympus пропонує власний ригідний набір, до якого входять:

• тубус діаметром 19,8 Fr;
• телескопи 12° та 30°;
• захоплюючі щипці.

Також можуть використовуватися гнучкі цистоскопи серії CYF у комплекті з уретральними провідними гільзами та провідником.

Olympus CYF-VH - перший у світі гнучкий HD цистонефровідеоскоп. робоча частина із змінною жорсткістю забезпечує контроль оператора для широкого спектру діагностичних процедур з особливим акцентом на лікування раку сечового міхура. Він також підтримує функцію онкоскринінгу.

Таким чином, для імплантації iTind не потрібне окреме спеціалізоване ендоскопічне обладнання, принципово відмінне від стандартного оснащення урологічного відділення.

Підготовка пацієнта

Перед процедурою застосовується місцева анестезія уретри. За відповідними показаннями лікар також може призначити антибіотикопрофілактику та протизапальні препарати.

Введення та орієнтація пристрою

iTind просувають через тубус цистоскопа до його вивільнення в сечовий міхур. Після цього пристрій візуалізують і розгортають, орієнтуючи якірний пелюсток у положенні на 6 годин.

Контроль правильності позиціонування

Один із критичних етапів процедури — перевірка правильності розташування пристрою.

Необхідно переконатися, що якірний пелюсток пройшов через шийку сечового міхура саме перед верумонтанумом — анатомічним підвищенням на задній стінці простатичної уретри, яке використовується як орієнтир для позиціонування. Дистальний кінець пристрою при цьому має частково виступати в порожнину сечового міхура. Після процедури пацієнта можуть виписати після успішної проби на самостійне сечовипускання.

Протягом 5–7 днів, поки iTind перебуває в уретрі, у пацієнта можуть спостерігатися тимчасові симптоми, пов’язані з механічним впливом пристрою.

• Дизурія та відчуття тиску. Можливі дискомфорт під час сечовипускання та відчуття тиску в ділянці промежини. Зазвичай такі симптоми контролюються звичайними знеболювальними засобами. За необхідності лікар може додатково призначити препарати для зменшення набряку.

• Часті та раптові позиви до сечовипускання. Під час перебування пристрою в уретрі можуть виникати часті або імперативні позиви до сечовипускання. Для зменшення дискомфорту рекомендується вживати рідину невеликими порціями, але регулярно. При порожньому сечовому міхурі його стінки можуть сильніше контактувати з пристроєм, що посилює подразнення. У складніших випадках лікар може призначити препарати для контролю імперативних позивів. Водночас їх застосування може дещо збільшувати ризик затримки сечі після видалення пристрою.

• Незначна гематурія. Домішки крові в сечі найчастіше спостерігаються протягом перших 48 годин після встановлення iTind і зазвичай минають самостійно.

• Подразнення від ретенційної нитки. Ретенційна нитка може спричиняти незначне подразнення зовнішнього отвору сечівника. Щоб зменшити тертя, її фіксують із невеликим запасом. Пацієнту не слід самостійно переміщувати або підтягувати нитку. Після сечовипускання також може виникати легка вологість у місці її фіксації. Для додаткового комфорту можуть використовуватися звичайні гігієнічні прокладки.

Видалення пристрою проводиться амбулаторно і зазвичай не потребує загальної анестезії.

На зовнішній отвір сечівника наносять анестезуючий гель. Після цього за допомогою катетера отримують доступ до ретенційної нитки. За допомогою петлі — тонкого дротяного інструмента для захоплення пристрою — iTind підтягують так, щоб він перейшов у складений стан усередині катетера. Після цього пристрій разом із катетером виводять назовні.

Після видалення у частини пацієнтів покращення симптомів може відчуватися досить швидко. Водночас легка дизурія, гематурія або часті позиви до сечовипускання у деяких пацієнтів можуть зберігатися до двох тижнів.

Максимальне полегшення симптомів зазвичай формується поступово і може спостерігатися протягом перших трьох місяців після видалення пристрою.

Сукупність опублікованих досліджень дозволяє оцінити результати застосування iTind за декількома основними показниками: вираженістю симптомів ДГПЗ, максимальною швидкістю потоку сечі, впливом на сексуальну функцію та необхідністю повторного лікування. 

Отримані результати свідчать про те, що клінічний ефект процедури може зберігатися протягом декількох років. При цьому показники IPSS та Qmax демонструють покращення порівняно з вихідними значеннями, а у дослідженнях тривалого спостереження оцінюється також потреба пацієнтів у повторному лікуванні. 

У вересні 2023 року тимчасово імплантовані простатичні пристрої були включені до оновлених рекомендацій AUA — American Urological Association (Американської урологічної асоціації) — щодо ведення пацієнтів із симптомами нижніх сечових шляхів, пов’язаними з ДГПЗ.

У настановах вони розглядаються як окрема категорія методів — TIPD (Temporary Implanted Prostatic Devices), тобто тимчасово імплантовані простатичні пристрої.

iTind є малоінвазивним варіантом лікування СНСШ при ДГПЗ, який поєднує короткотривалу імплантацію, відсутність резекції тканин і довготривалий клінічний ефект.

Для впровадження процедури iTind у клінічну практику АЛТ Україна пропонує комплексні ендоскопічні рішення Olympus для урології. Обладнання дозволяє інтегрувати процедуру у стандартну роботу урологічного відділення та забезпечити необхідне оснащення для її виконання. 

Ознайомитися з цитоскопами Olympus можна за посиланням 

https://youtu.be/E6K6Q04JVxE?si=bhqrRhb4xDeYCVr_

1. Chughtai et al., Urology, 2020–2021.
2. De Nunzio et al., World Journal of Urology, 2021.
3. Amparore et al., Prostate Cancer and Prostatic Diseases, 2021.
4. Amparore et al., Minerva Urology and Nephrology, 2023.
5. Sandhu et al., AUA Guideline Amendment, Journal of Urology, 2023.