Спектрофлуориметрія

Спектрофлуориметрія (флуориметрія, флуоресцентна спектроскопія) – це різновид електромагнітної спектроскопії, яка вивчає флуоресценцію досліджуваного зразка.

При дослідженні нативних білкових структур методи рентгенівської кристалографії та електронної мікроскопії часто не можуть успішно встановити динаміку взаємозв'язку структури і функції білка. Флуоресцентна спектроскопія менш інвазивна з точки зору збереження нативної структури білків при вивченні їх тривимірних конформацій. Цей метод використовує явище збудження електронів при зіткненні з високоенергетичними частинками, такими як фотони та інші збуджені електрони, і випускання фотонів при зниженні їх енергії до основного стану.

Молекули, що проявляють флуоресцентну активність, називаються флуорофорами. У біофізичних дослідженнях макромолекул, таких як білки та нуклеїнові кислоти, вони виступають як фізичний маркер для їх структурних досліджень. Флуорофори можуть бути або зовнішніми, як радіоактивні зонди і барвники, або внутрішніми, як специфічні амінокислоти в білкових ланцюгах. Внутрішні флуорофори менш дорогі і не вимагають ніякого втручання, як при роботі з зовнішніми флуорофорамі.

Прилади для проведення спектрофлуориметрії обов'язково передбачають використання променя світла, зазвичай ультрафіолетового, який збуджує електрони в молекулах певних сполук і змушує їх випромінювати світло. Зазвичай, але не обов'язково, це світло у видимому діапазоні. Для отримання інформації про концентрацію та хімічне середовище сполук у досліджуваному зразку в спектрофлуорометрі потрібно вибрати певну довжину хвилі збудження. Випромінювання може мати одну довжину хвилі, або кілька (спектр випромінювання), для визначення останнього виконується спеціальне сканування.