Аналізатори азоту/білка

Аналізатори азоту та протеїну – це важливий інструмент контролю якості та декларування білка відповідно до міжнародних законів про маркування в харчовій та кормовій промисловості та науково-дослідних установах. Оскільки вміст білка може безпосередньо відповідати властивостям продукту, високоточні матрично-незалежні білкові аналізи знаходять застосування в багатьох галузях промисловості.

Порівняння методів


Існує два основні методи аналізу азоту і протеїну. Класичний метод К'єльдаля був панівним методом аналізу сирого білка понад 100 років. У ньому для дигерирування зразків застосовується концентрована сірчана кислота і різні токсичні каталізатори. За тривалістю він займає кілька годин.

У 1990-х роках, коли використання ртуті й кадмію в лабораторіях було обмежено або заборонено в більшості країн, популярність набув метод Дюма. Його основна перевага полягає в тому, що в ньому не використовуються токсичні або шкідливі хімічні речовини та каталізатори. Метод Дюма простий у використанні та досить автоматизований, він також значно швидше – вимірювання займає кілька хвилин.

Багато лабораторій оцінили метод Дюма після безлічі порівняльних досліджень, ставши основою для розробки ряду міжнародних стандартів, які використовують регулятори США, Канади, Австралії та інших країн. Він також широко застосовується у промислових аналізаторах білка.

Методика


Метод Дюма застосовується для визначення загального вмісту азоту в органічних матрицях. В ході аналізу зразок спалюється при високій температурі в присутності кисню. Завдяки подальшим окислювальній і відновній лінії азот кількісно перетворюється в N2. Інші летючі продукти згоряння захоплюються і відокремлюються спеціальними засобами. Детектор теплопровідності вимірює рівень присутності газоподібного азоту. Результати аналізу наводяться у вигляді % або мг азоту, які можуть бути перетворені на білок з використанням коефіцієнтів перерахунку.