Колоноскопія: методи та обладнання для проведення пацієнту безболісної процедури

• Діагностика запальних, онкологічних та інших захворювань товстої кишки.
• Скринінг патології в людей без симптомів хвороби. Зокрема, скринінг раку кишечника, який рекомендується проводити регулярно з 45 років або з 40 років, якщо є обтяжений сімейний анамнез.
• Видалення поліпів.
• Малоінвазивне лікування колоректального раку.

Колоноскопія кишечника здійснюється за допомогою спеціального інструменту — колоноскопа.

Колоноскоп

Колоноскоп (ендоскоп) — це гнучка трубка з камерою на одному кінці. Його вводять через анус у пряму кишку, після чого він потрапляє до товстого кишечника. Через один канал у колоноскопі подається повітря, а через інший забирається зайва рідина. Процедура зазвичай триває до 30 хвилин, але все залежить від конкретного випадку.

Камера на кінці трубки дає змогу не тільки побачити, що відбувається в товстому кишечнику, але й зафіксувати дослідження на електронний носій. Спеціаліст отримує зображення в HD-якості на моніторі комп’ютера. Він може записати відео, зробити фотознімки, які після діагностики може віддати пацієнту та/або надіслати іншим фахівцям. Тому процедуру дослідження кишечника за допомогою ендоскопа ще називають комп’ютерною або віртуальною колоноскопією.

Колоноскопію виконують із наркозом чи без нього. У деяких випадках використання наркозу рекомендовано.

Товста кишка має велику кількість петель та вигинів. Тому її діагностика з використанням колоноскопа часто супроводжується дискомфортом, а інколи — і больовими відчуттями. Реакцію організму на введення ендоскопа важко передбачити. Іноді біль може супроводжувати пацієнта навіть після завершення діагностики. Щоб зменшити або повністю усунути негативні наслідки, рекомендується проводити колоноскопію під наркозом.

Існують випадки, коли анестезія є обов’язковою:

• наявність на кишечнику спайок;
• хвороба Крона;
• руйнівні процеси в товстій кишці;
• дитячий вік (якщо процедура спричиняє сильний дискомфорт);
• низький больовий поріг;
• сильне хвилювання, здатне призвести до непритомності чи шоку.

У всіх вищезгаданих випадках здійснювати колоноскопію без наркозу не рекомендується.

Тип знеболювання підбирається фахівцем з урахуванням показників пацієнта, його діагнозу та чутливості до різних анестетиків.

Існує три види знеболювання, що використовуються в медичній практиці для усунення дискомфорту під час процедури та підвищення якості дослідження:

• місцева анестезія,
• седація,
• загальний наркоз.

Місцева анестезія передбачає локальне нанесення знеболювального препарату, щоб зменшити чутливість у діагностованій ділянці. Слід зазначити, що при використанні місцевої анестезії хворобливі відчуття повністю не зникають. Крім того, оскільки пацієнт, як і раніше, перебуває у свідомості, у нього можуть спостерігатися тривожність і страх.

Седація — це введення пацієнта в медичний сон. Під час седації чутливість відсутня, але людина чує та реагує на звернення лікаря.

Комп’ютерна колоноскопія під загальним наркозом полягає у виконанні процедури при повній втраті свідомості пацієнтом. Людина нічого не відчуває, не чує та не бачить. Після колоноскопії у пацієнта не залишається неприємних спогадів. Попри такі переваги, у деяких випадках можливі ускладнення. Щоб уникнути негативних наслідків процедуру здійснюють в операційній та під наглядом анестезіолога.

Етапи виконання процедури такі:

1. Пацієнт роздягається до пояса, лягає на лівий бік та згинає ноги в колінах.
2. Анестезіолог дає наркоз.
3. Коли наркоз подіє, ендоскоп вводять в анальний отвір і потім — у товсту кишку.
4. Лікар проводить дослідження кишечника, бере біоматеріал для додаткової діагностики, видаляє поліпи або здійснює інші маніпуляції.
5. Колоноскоп охайно витягують, пацієнта приводять до тями.

У поодиноких випадках після того, як виконується колоноскопія, можливі деякі ускладнення: інфікування, алергічна реакція на знеболювальне, кровотеча, проблеми з диханням.

При місцевому знеболюванні пацієнт може відразу йти додому. При проведенні колоноскопії з наркозом або седацією необхідно поспостерігати за пацієнтом, доки його свідомість не буде відновлена повністю.