Медичні гази безпосередньо пов’язані з лікувальними процесами і процедурами, які щодня здійснюються в лікувально-профілактичних установах. Вони застосовуються для стимулювання дихальної діяльності, в лікуванні захворювань органів дихання, хірургії, кріохірургії, анестезіології, реанімації, пульмонології, ендоскопії, для калібрування медичного обладнання та газової стерилізації медичного обладнання. Особливо важливими є лікувальні гази і газові суміші, які необхідні для стимулювання дихання пацієнта у операційних блоках та реанімаційних відділеннях.
Постачання медичних газів є інженерною системою, організація якої відбувається ще на етапі проектування лікувальних закладів. При виконанні проектно-вишукувальних робіт з лікувального газозабезпечення закладів охорони здоров’я, сучасні проектні організації користуються основним, діючим на території України документом – ДБН В2.2-10-2001 «Заклади охорони здоров’я». Даний документ містить норми проектування лікувальних установ та їх комунікаційних мереж, більшість з яких було своєчасно переглянуто, змінено та доповнено в 2001 році та введено в дію на зміну СН 535-81.
Даний документ доповнюється цілою низкою посібників з проектування окремих видів і типів закладів охорони здоров’я, але на сьогоднішній день такого посібника з рекомендаціями по проектуванню систем лікувальних газів не випущено і проектні інститути користуються документом, що залишився з часів СРСР – ВСН 10-78 «Инструкция по проектированию трубопроводов газообразного кислорода». З часу створення цього документу пройшло майже сорок років, а проектанти й сьогодні посилаються на цей посібник при виконанні проектно-вишукувальних робіт, що є вимушеним кроком у зв’язку з «інформаційним вакуумом» у даній галузі.
Системи стандартів медицини практично всіх країн орієнтовані на відповідність сучасним методам лікування та рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Найбільш авторитетною в даному напрямку є Організація Міжнародних Стандартів (ISO), яка займається розробкою та здійснює контроль за актуальністю нормативів, їх перегляд та введення в дію.
Системи лікувального газозабезпечення медичних установ країн Європейської спілки та багатьох інших регулюються та відповідають стандарту ISO 7396-1, який було створено в 2002 році та переглянуто в 2007 році (ISO 7396-1:2007). Для порівняння, на території України діє стандарт для медичного кисню від часів радянського союзу – ГОСТ 5583-78, що відповідає європейському ISO 2046-73, який було створено майже пів століття назад. З того часу погляди медичної науки кардинально змінили свої напрямки та методики лікування багатьох хвороб та патологічних станів організму людини, введення в практику яких неможливе без відповідного перегляду систем стандартизації будівництва лікувальних закладів. Беручи до уваги євроінтеграційний курс України, зведення її норм у відповідність з міжнародними стандартами є обов’язковим кроком на шляху до європейської спільноти.
Далі приведені рекомендації щодо перегляду нормативів для систем лікувального газозабезпечення медичних установ (пп.7.1 – 7.11 ДБН В.2.2-10-2001) та приведення їх у відповідність до міжнародних стандартів:
- Перелік лікувальних газів у п.7.1 ДБН В.2.2-10-2001 є недостатнім, оскільки не містить досить важливої частини трубопроводів лікувальних газів, який повинен завжди супроводжувати систему закису азоту – це система відведення відпрацьованих анестетичних газів.
- Пункти, що стосуються типу джерела кисню та його подачі (п.7.2, 7.3) не відображають важливість безперервної подачі кисню до ліжка пацієнта, оскільки саме від подачі цього лікувального газу напряму залежить життя пацієнтів в операційних та реанімаційних відділеннях. Забезпечення киснем відділень закладів охорони здоров’я повинно здійснюватися подібно 1-й категорії електрозабезпечення, а саме – мати основне, другорядне та резервне джерела. Також до джерел подачі кисню мають бути включені системи концентрації кисню, як альтернативні джерела забезпечення киснем лікувальних установ. Враховуючи катастрофічну ситуацію в деяких регіонах України з постачанням медичного кисню від кисневих заводів, постійним здороженням собівартості та збільшенням витрат на доставку кисню в регіони, концентраційні системи є альтернативним, а в деяких регіонах нашої країни і єдиним виходом при вирішенні проблеми забезпечення лікувальних закладів цим необхідним лікувальним газом.
- п.7.5, що стосується підведення закису азоту потрібно доповнити: кожна точка підведення наркозного газу повинна мати відповідну точку системи відведення відпрацьованих інгаляційних анестетиків.
- У зв’язку з активним розвитком та впровадженням лапароскопічної хірургії в медичній практиці пункт 7.6, що стосується підведення вуглекислого газу потребує доповнень: підведення вуглекислого газу необхідно передбачати в ендоскопічні операційні.
- Сучасні медичні прилади, які зареєстровано в МОЗ України та активно закуповуються за державні кошти, потребують два стандарти стисненого медично-чистого повітря тиском 4 бар для наркозної та дихальної апаратури та тиском 7бар – для хірургічного пневмоінструментарію. Таким чином п.7.8, що стосується підведення стисненого повітря необхідно доповнити: також підведення трубопроводів стисненого повітря необхідно передбачати в операційні, наркозні, реанімаційні зали, пологові, палати інтенсивної терапії та опікового відділення, палати новонароджених і недоношених дітей, післяопераційні палати. Тиск та допустимий потік повітря визначається медичним обладнанням, що використовується в перерахованих приміщеннях.
- Оскільки для систем лікувальних газів необхідним є використання сумісних матеріалів та методик зварювання, що забезпечуватимуть адекватне та безпечне функціонування системи в лікувальному закладі п.7.8 підлягає повному перегляду та зведенню його у відповідність з європейським нормативом EN13348 (Мідь та мідні припої – безшовні, круглі мідні труби для медичних газів чи вакууму).
Таким чином, діючі на території України ДБН В2.2-10-2001 «Заклади охорони здоров’я» підлягають перегляду та зведенню у відповідність до наступних міжнародних нормативних документів:
- ISO 7396-1, Системи трубопроводів медичних газів;
- ISO 5359, Шлангові з’єднання низького тиску для використання з медичними газами;
- ISO 8573-1, Стиснене повітря – частина 1;
- ISO 9170-1, Термінальні пристрої систем трубопроводів медичних газів – частина 1;
- ISO 10083, Концентратори кисню для використання з системами трубопроводів медичних газів;
- ISO 10524-2, Регулятори тиску для використання з медичними газами – частина 2;
- ISO 15001, Анестезіологічне та респіраторне обладнання;
- ISO 21969, Гнучкі з’єднання високого тиску для використання з медичними газами;
- EN 13348, Мідь та мідні припої – безшовні, круглі мідні труби для медичних газів чи вакууму.